Уявний шкоду пінопласту
Обережно!? Пінополістирол в будівництві...
Регулярно в різних ЗМІ та інтернет-ресурсах виникають спори про небезпеку застосування в будівництві теплоізоляційного матеріалу – пінополістиролу. З останніх заяв – вимога одного чиновника з МНС заборонити цей матеріал, так як він став причиною 155 смертей в сумно відомому клубі. Весь виступ будувалося чисто на емоціях, на своєму баченні і припущеннях, мовляв, «пінополістиролом був оброблений стеля в цілях звукоізоляції»... На відео горять дерев'яні прути, результатів розслідування комісії ще немає, а в заявах вже змагаються, хто сильніше залякає. Якщо навіть припустити зі слів, що так і було (без підтвердження комісії, зауважте!), в даному конкретному випадку пінополістирол повинен був бути захищений негорючим матеріалом, наприклад, цементно-піщаною штукатуркою, товщиною 30 мм і найголовніше, пінополістирол не є звукоізоляційним матеріалом, тому його застосування на стелі не мало ніякого сенсу. В результаті В подібних ситуаціях виходить мітинг домогосподарок, які взагалі не розуміють, що таке пінополістирол (як і інший інший матеріал) і як правильно його застосовують.
У чому завинив ще пінополістирол? Спробуємо розібратися без емоцій, спираючись на будівельні норми, виключивши не документовані рекламні заяви продавців пінополістиролу і беручи до уваги, але не ґрунтуючись на дослідженнях» пенопластофобов.
Ми дихаємо отрутою.
Пінополістирол проводиться з полістиролу. Залежно від способу виробництва поділяється на спінений пінополістирол (EPS) або екструдований (XPS) по ГОСТ Р 52953-2008. Два види пінополістиролу мають відмінності за фізичними показниками. Сировиною для виробництва полістиролу є мономер стирол, він же вінілбензол; фенілетілен; етенілбензол. І саме з цієї причини багатьом починають снитися кошмари, де стирол – це отрута. Прокидаємося, дивимося в ГН 2.1.6.1338-03 і класифікуємо стирол, як речовина 2 класу небезпеки (високонебезпечні речовини) з рефлекторним і резорбітівним показником шкідливості. До цього ж класу небезпеки віднесено всім знайомі речовини – формальдегід, фенольна фракція легкої смоли і навіть.... миючий засіб «Кристал». Ось з останнім речовиною зустрітися набагато легше, у пральної машини та на своєму одязі, зауважте, на собі! А не «десь там, де є пінополістирол». «Тайд» і більшість інших миючих засобів відносять до 3 класу небезпеки, трохи простіше, зате і з ними ми постійно контактуємо і кількості миючих засобів на порядок більше, ніж теоретичне наявність стиролу.
За наявності стиролу. А багато залишкового стиролу знаходиться в пінополістиролі? EPS в 1951 році винайшла компанія BASF. В той час кількість не полімерізовавшегося стиролу становило близько 2-3% . За майже 60 років виробництво сильно модернізувалося і на сьогодні частка стиролу в сировині, гранулах полістиролу, становить не більше 0,05%. Для спінювання EPS сировина застосовується добавка пентану. Це речовина 4 класу небезпеки (малонебезпечні в-ва, такі як, наприклад, бензин). Дуже коротко процес виробництва: гранули поступають у спінювач, де з допомогою пара вони перетворюються у спінені гранули («кульки») EPS, які в свою чергу просушуються, потім подаються в блок-форму і спікається знову ж при високій температурі. При цьому основна частина залишкового стиролу в 0,05% при виробництві EPS просто випаровується і видаляється при виробничому циклі у вентиляцію. Під час відстоювання та просушування з готового пінополістиролу випаровується зайва волога і залишки пентану. У результаті виходить матеріал, що складається з полістиролу і 95-98% повітря. Іноді можна почути твердження, що пінополістирол з часом розкладається з виділенням стиролу. Компанія BASF регулярно перевіряє встановлений в реальні умови експлуатації більше 50 років тому зразок пінополістиролу і зазначає повна відсутність розкладання, тому твердження про «розкладання з виділенням» є плітками.
Безпека для здоров'я також підтверджує той факт, що пінополістирол використовується для харчової упаковки (у відповідності з Гігієнічними Нормативами ГН 2.3.3.972-00).
Як-то не віддається широкому розголосу факт, що основною сировиною для виробництва переважної більшості водно-дисперсійних фарб (з нижчої цінової категорії, тому що дешевше, ніж на акрілата), які широко використовуються при ремонті і обробці приміщень, служить зв'язуючою бутадієн-стирол (ГОСТ 28196-89). Знову це «страшне» слово. Але, якщо стирол і речовини аналогічної небезпеки зустрічаються частіше в інших матеріалах, що безпосередньо в пінополістиролі, то з усього можливого (водно-дисперсійні фарби, автомобільні шини, АБС-пластики, корпусу електронних пристроїв, взуття тощо), наявністю стиролу саме в пінополістиролі регулярно лякають громадськість.
Пінополістирол горить.
Так, пінополістирол відноситься до горючих матеріалів (групи «Г» по ГОСТ 30244-94) і розрізняється на марки ПСБ і ПСБС (з наявністю антипірену чи інакше «самозатухаючий»), який підтримує самостійне горіння не більше 4 секунд (по ГОСТ 15588-86). При цьому температура самозаймання (ГОСТ 12.1.044-89) пінополістиролу вище 460°С.
Наприклад, температура самозаймання такого натурального матеріалу, як бавовна – 253°С.
В даний час з поліпшенням технології, виробники пінополістиролу переходять на свої Технічні Умови, де характеристики матеріалу ще жорсткіше, наприклад, самостійне горіння ПСБС не перевищує 1 секунди (марка ПСБС-25ф по ТУ).
Для оцінки горючості будівельних систем, де матеріали використовуються в комплексі, введена класифікація. Пінополістирол ПСБС-25ф входить в тонкошарову композитну штукатурну фасадну систему теплоізоляції (т. зв. «мокрий» фасад або ETICS по ГОСТ Р 52953-2008), де клас пожежної небезпеки системи К0, що значить «безпечні» (СНиП 21-01-97*), це найвищий рівень пожежної безпеки в будівельних конструкціях (ГОСТ 30403), якщо дотримуватися всі визначені технологією застосування правила.
Усередині приміщень проблем взагалі з горючістю вистачає. Так, якщо буде пожежа, то в першу чергу будуть горіти предмети домашнього/офісного середовища, де частка горючих матеріалів типу лакофарбових, килимових покриттів, лінолеуму, тканини, ДСП, пластику й дерева досить висока і без пінополістиролу.
Так, наприклад, дуже високий відсоток пожеж у квартирах, що починаються з підпалу диванів і ліжок від не погашених сигарети. І, здавалося б, причому тут пінополістирол, коли, йдучи за логікою того чиновника з МНС, потрібно заборонити використання лінолеуму, паркетних покриттів, шпалер, поролону, тканини, дерева, а виготовляти меблі виключно з залізних куточків і листового металу, причому на підлозі обов'язково залишати тільки цементно-піщану стяжку.
На тлі складових житловий простір комплексу матеріалів, небезпека використання пінополістиролу, як будівельного матеріалу, вкрай незначна.
При горінні виділяються отруйні речовини.
Витяги з ТУ одного з виробників пінополістиролу уточнюють цю небезпеку:
При горінні полістиролу утворюються двоокис вуглецю, окис вуглецю, сажа.
Продукти розкладання полістиролу, що утворюються при термодеструкції і при термоокислювальної деструкції, токсичні. При переробці полістиролу в результаті часткової деструкції матеріалу можуть виділятися пари стиролу, бензолу, етилбензолу, толуолу, оксиду вуглецю.
Вашій увазі представлені цитати з документа, затвердженого відповідним чином. Затвердження документів відбувається після проведення всіх необхідних випробувань за Дсту акредитованими в Федеральному Центрі Сертифікації (ФЦС) лабораторіями. Це єдині легітимні джерела інформації, відповідно до вимог ФЗ №184 «ПРО технічному регулюванні».
Виходить, що відкрите горіння пінополістиролу якраз найменш небезпечно, так як виділяються продукти розпаду, характерні для горіння дерева.
Більш небезпечні речовини з'являються внаслідок сильного нагрівання при певних умовах, які створюються, коли в приміщенні людина вижити вже не може по причині елементарної вигоряння приміщення.
Використання пінополістиролу в будівництві.
Пінополістирол використовується, в основному, в якості теплоізоляції і набагато рідше у вигляді декоративних елементів. Найкраща теплоізоляція будівлі з точки зору конструкції і дотримання всіх будівельних і санітарних норм виконується зовні.
Як вище зазначалося, ніякої пожежної небезпеки застосування пінополістиролу (застосовується ПСБС-25) у фасадному утепленні немає. Навіть паропроникність EPS дозволяє обходитися без активних систем кондиціонування та вентиляції, ніж у випадках використання в якості теплоізоляції стін XPS. Говорячи обивательським мовою, пінополістирол EPS «дихає» як дерево (EPS-0,05 мг/(м×год×Па); сосна поперек волокон 0,06 мг/(м×год×Па) – Додаток «Д» СП 23-101-2004).
За нормативами не можна використовувати пінополістирол у вентильованих фасадах, в дерев'яних кроквяних покрівельних системах. Без будь-яких обмежень пінополістиролом можна утеплювати підлоги, горища, плоскі дахи на негорючих основах з пристроєм на ньому захисно-вирівнюючої стяжки.
XPS призначений для утеплення цокольної частини будівель (з облицюванням негорючими матеріалами або по системі ETICS), грунтів, фундаментів, де пожежної та іншої небезпеки від матеріалу також ніякої немає.
Всередині приміщення використовувати пінополістирол немає необхідності, за винятком вищеописаною теплоізоляції підлог зі стяжкою (теплоізоляція від підвалу і пристрій «теплої підлоги») і в рідкісних випадках, коли інакше неможливо, внутрішньої теплоізоляції стін.
При цьому при всіх випадках використання пінополістиролу необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 15588-86, який наказує обов'язкові умови:
необхідно уникати контакту плит з внутрішніми приміщеннями
температура ізольованих поверхонь не повинна перевищувати 80°С
В полах это обеспечивается устройством цементно-песчаной стяжки, на стенах – выполнение клееармирующего слоя на цементных клеевых смесях по системе ETICS или защитой отделочными материалами и системами (лучше – негорючими).
В профессиональном строительстве все требования соблюдаются, так как над применением материала работают специалисты из проектных организаций, строительной экспертизы, групп технического надзора. Не всё всегда гладко, но, тем не менее, весь негатив в применении пенополистирола исходит исключительно от людей, которые не имеют понятия о грамотном строительстве.
В Европе.
Пенополистирол очень широко используется в строительстве и никаких разговоров о запрете даже не ведётся. При применении жёстко соблюдаются все установленные европейские нормы EN и никаких негативных последствий это не вызывает. Если есть споры, то они решаются в суде на основании доказательств.
В РФ, к сожалению, можно распространять сплетни, потому что в судебном порядке попытки наказания за это занятие пока полностью бесперспективное.
Откуда тогда пахнет пенополистиролом?
В России сложилась порочная практика, когда в компаниях при отсутствии грамотного технического отдела, низкооплачиваемые «манагеры», чтобы заработать свои %% с продаж, компенсируя собственную безграмотность, занимаются распространением порочащих слухов о конкурирующих товарах. Чем напрягаться в представлении своих товаров, проще наговорить на конкурентов, у которых всё ядовито, пожароопасно, регулярно сгрызается мышами, разваливается через 3 года, выделяет боевые отравляющие вещества и прочий набор различных выдумок и нелепостей. І найулюбленіша тема – на підставі неправильного застосування матеріалу робити висновки про його непридатність. На всьому цьому робиться особистий гешефт*.
Регулярно в різних ЗМІ та інтернет-ресурсах виникають спори про небезпеку застосування в будівництві теплоізоляційного матеріалу – пінополістиролу. З останніх заяв – вимога одного чиновника з МНС заборонити цей матеріал, так як він став причиною 155 смертей в сумно відомому клубі. Весь виступ будувалося чисто на емоціях, на своєму баченні і припущеннях, мовляв, «пінополістиролом був оброблений стеля в цілях звукоізоляції»... На відео горять дерев'яні прути, результатів розслідування комісії ще немає, а в заявах вже змагаються, хто сильніше залякає. Якщо навіть припустити зі слів, що так і було (без підтвердження комісії, зауважте!), в даному конкретному випадку пінополістирол повинен був бути захищений негорючим матеріалом, наприклад, цементно-піщаною штукатуркою, товщиною 30 мм і найголовніше, пінополістирол не є звукоізоляційним матеріалом, тому його застосування на стелі не мало ніякого сенсу. В результаті В подібних ситуаціях виходить мітинг домогосподарок, які взагалі не розуміють, що таке пінополістирол (як і інший інший матеріал) і як правильно його застосовують.
У чому завинив ще пінополістирол? Спробуємо розібратися без емоцій, спираючись на будівельні норми, виключивши не документовані рекламні заяви продавців пінополістиролу і беручи до уваги, але не ґрунтуючись на дослідженнях» пенопластофобов.
Ми дихаємо отрутою.
Пінополістирол проводиться з полістиролу. Залежно від способу виробництва поділяється на спінений пінополістирол (EPS) або екструдований (XPS) по ГОСТ Р 52953-2008. Два види пінополістиролу мають відмінності за фізичними показниками. Сировиною для виробництва полістиролу є мономер стирол, він же вінілбензол; фенілетілен; етенілбензол. І саме з цієї причини багатьом починають снитися кошмари, де стирол – це отрута. Прокидаємося, дивимося в ГН 2.1.6.1338-03 і класифікуємо стирол, як речовина 2 класу небезпеки (високонебезпечні речовини) з рефлекторним і резорбітівним показником шкідливості. До цього ж класу небезпеки віднесено всім знайомі речовини – формальдегід, фенольна фракція легкої смоли і навіть.... миючий засіб «Кристал». Ось з останнім речовиною зустрітися набагато легше, у пральної машини та на своєму одязі, зауважте, на собі! А не «десь там, де є пінополістирол». «Тайд» і більшість інших миючих засобів відносять до 3 класу небезпеки, трохи простіше, зате і з ними ми постійно контактуємо і кількості миючих засобів на порядок більше, ніж теоретичне наявність стиролу.
За наявності стиролу. А багато залишкового стиролу знаходиться в пінополістиролі? EPS в 1951 році винайшла компанія BASF. В той час кількість не полімерізовавшегося стиролу становило близько 2-3% . За майже 60 років виробництво сильно модернізувалося і на сьогодні частка стиролу в сировині, гранулах полістиролу, становить не більше 0,05%. Для спінювання EPS сировина застосовується добавка пентану. Це речовина 4 класу небезпеки (малонебезпечні в-ва, такі як, наприклад, бензин). Дуже коротко процес виробництва: гранули поступають у спінювач, де з допомогою пара вони перетворюються у спінені гранули («кульки») EPS, які в свою чергу просушуються, потім подаються в блок-форму і спікається знову ж при високій температурі. При цьому основна частина залишкового стиролу в 0,05% при виробництві EPS просто випаровується і видаляється при виробничому циклі у вентиляцію. Під час відстоювання та просушування з готового пінополістиролу випаровується зайва волога і залишки пентану. У результаті виходить матеріал, що складається з полістиролу і 95-98% повітря. Іноді можна почути твердження, що пінополістирол з часом розкладається з виділенням стиролу. Компанія BASF регулярно перевіряє встановлений в реальні умови експлуатації більше 50 років тому зразок пінополістиролу і зазначає повна відсутність розкладання, тому твердження про «розкладання з виділенням» є плітками.
Безпека для здоров'я також підтверджує той факт, що пінополістирол використовується для харчової упаковки (у відповідності з Гігієнічними Нормативами ГН 2.3.3.972-00).
Як-то не віддається широкому розголосу факт, що основною сировиною для виробництва переважної більшості водно-дисперсійних фарб (з нижчої цінової категорії, тому що дешевше, ніж на акрілата), які широко використовуються при ремонті і обробці приміщень, служить зв'язуючою бутадієн-стирол (ГОСТ 28196-89). Знову це «страшне» слово. Але, якщо стирол і речовини аналогічної небезпеки зустрічаються частіше в інших матеріалах, що безпосередньо в пінополістиролі, то з усього можливого (водно-дисперсійні фарби, автомобільні шини, АБС-пластики, корпусу електронних пристроїв, взуття тощо), наявністю стиролу саме в пінополістиролі регулярно лякають громадськість.
Пінополістирол горить.
Так, пінополістирол відноситься до горючих матеріалів (групи «Г» по ГОСТ 30244-94) і розрізняється на марки ПСБ і ПСБС (з наявністю антипірену чи інакше «самозатухаючий»), який підтримує самостійне горіння не більше 4 секунд (по ГОСТ 15588-86). При цьому температура самозаймання (ГОСТ 12.1.044-89) пінополістиролу вище 460°С.
Наприклад, температура самозаймання такого натурального матеріалу, як бавовна – 253°С.
В даний час з поліпшенням технології, виробники пінополістиролу переходять на свої Технічні Умови, де характеристики матеріалу ще жорсткіше, наприклад, самостійне горіння ПСБС не перевищує 1 секунди (марка ПСБС-25ф по ТУ).
Для оцінки горючості будівельних систем, де матеріали використовуються в комплексі, введена класифікація. Пінополістирол ПСБС-25ф входить в тонкошарову композитну штукатурну фасадну систему теплоізоляції (т. зв. «мокрий» фасад або ETICS по ГОСТ Р 52953-2008), де клас пожежної небезпеки системи К0, що значить «безпечні» (СНиП 21-01-97*), це найвищий рівень пожежної безпеки в будівельних конструкціях (ГОСТ 30403), якщо дотримуватися всі визначені технологією застосування правила.
Усередині приміщень проблем взагалі з горючістю вистачає. Так, якщо буде пожежа, то в першу чергу будуть горіти предмети домашнього/офісного середовища, де частка горючих матеріалів типу лакофарбових, килимових покриттів, лінолеуму, тканини, ДСП, пластику й дерева досить висока і без пінополістиролу.
Так, наприклад, дуже високий відсоток пожеж у квартирах, що починаються з підпалу диванів і ліжок від не погашених сигарети. І, здавалося б, причому тут пінополістирол, коли, йдучи за логікою того чиновника з МНС, потрібно заборонити використання лінолеуму, паркетних покриттів, шпалер, поролону, тканини, дерева, а виготовляти меблі виключно з залізних куточків і листового металу, причому на підлозі обов'язково залишати тільки цементно-піщану стяжку.
На тлі складових житловий простір комплексу матеріалів, небезпека використання пінополістиролу, як будівельного матеріалу, вкрай незначна.
При горінні виділяються отруйні речовини.
Витяги з ТУ одного з виробників пінополістиролу уточнюють цю небезпеку:
При горінні полістиролу утворюються двоокис вуглецю, окис вуглецю, сажа.
Продукти розкладання полістиролу, що утворюються при термодеструкції і при термоокислювальної деструкції, токсичні. При переробці полістиролу в результаті часткової деструкції матеріалу можуть виділятися пари стиролу, бензолу, етилбензолу, толуолу, оксиду вуглецю.
Вашій увазі представлені цитати з документа, затвердженого відповідним чином. Затвердження документів відбувається після проведення всіх необхідних випробувань за Дсту акредитованими в Федеральному Центрі Сертифікації (ФЦС) лабораторіями. Це єдині легітимні джерела інформації, відповідно до вимог ФЗ №184 «ПРО технічному регулюванні».
Виходить, що відкрите горіння пінополістиролу якраз найменш небезпечно, так як виділяються продукти розпаду, характерні для горіння дерева.
Більш небезпечні речовини з'являються внаслідок сильного нагрівання при певних умовах, які створюються, коли в приміщенні людина вижити вже не може по причині елементарної вигоряння приміщення.
Використання пінополістиролу в будівництві.
Пінополістирол використовується, в основному, в якості теплоізоляції і набагато рідше у вигляді декоративних елементів. Найкраща теплоізоляція будівлі з точки зору конструкції і дотримання всіх будівельних і санітарних норм виконується зовні.
Як вище зазначалося, ніякої пожежної небезпеки застосування пінополістиролу (застосовується ПСБС-25) у фасадному утепленні немає. Навіть паропроникність EPS дозволяє обходитися без активних систем кондиціонування та вентиляції, ніж у випадках використання в якості теплоізоляції стін XPS. Говорячи обивательським мовою, пінополістирол EPS «дихає» як дерево (EPS-0,05 мг/(м×год×Па); сосна поперек волокон 0,06 мг/(м×год×Па) – Додаток «Д» СП 23-101-2004).
За нормативами не можна використовувати пінополістирол у вентильованих фасадах, в дерев'яних кроквяних покрівельних системах. Без будь-яких обмежень пінополістиролом можна утеплювати підлоги, горища, плоскі дахи на негорючих основах з пристроєм на ньому захисно-вирівнюючої стяжки.
XPS призначений для утеплення цокольної частини будівель (з облицюванням негорючими матеріалами або по системі ETICS), грунтів, фундаментів, де пожежної та іншої небезпеки від матеріалу також ніякої немає.
Всередині приміщення використовувати пінополістирол немає необхідності, за винятком вищеописаною теплоізоляції підлог зі стяжкою (теплоізоляція від підвалу і пристрій «теплої підлоги») і в рідкісних випадках, коли інакше неможливо, внутрішньої теплоізоляції стін.
При цьому при всіх випадках використання пінополістиролу необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 15588-86, який наказує обов'язкові умови:
необхідно уникати контакту плит з внутрішніми приміщеннями
температура ізольованих поверхонь не повинна перевищувати 80°С
В полах это обеспечивается устройством цементно-песчаной стяжки, на стенах – выполнение клееармирующего слоя на цементных клеевых смесях по системе ETICS или защитой отделочными материалами и системами (лучше – негорючими).
В профессиональном строительстве все требования соблюдаются, так как над применением материала работают специалисты из проектных организаций, строительной экспертизы, групп технического надзора. Не всё всегда гладко, но, тем не менее, весь негатив в применении пенополистирола исходит исключительно от людей, которые не имеют понятия о грамотном строительстве.
В Европе.
Пенополистирол очень широко используется в строительстве и никаких разговоров о запрете даже не ведётся. При применении жёстко соблюдаются все установленные европейские нормы EN и никаких негативных последствий это не вызывает. Если есть споры, то они решаются в суде на основании доказательств.
В РФ, к сожалению, можно распространять сплетни, потому что в судебном порядке попытки наказания за это занятие пока полностью бесперспективное.
Откуда тогда пахнет пенополистиролом?
В России сложилась порочная практика, когда в компаниях при отсутствии грамотного технического отдела, низкооплачиваемые «манагеры», чтобы заработать свои %% с продаж, компенсируя собственную безграмотность, занимаются распространением порочащих слухов о конкурирующих товарах. Чем напрягаться в представлении своих товаров, проще наговорить на конкурентов, у которых всё ядовито, пожароопасно, регулярно сгрызается мышами, разваливается через 3 года, выделяет боевые отравляющие вещества и прочий набор различных выдумок и нелепостей. І найулюбленіша тема – на підставі неправильного застосування матеріалу робити висновки про його непридатність. На всьому цьому робиться особистий гешефт*.
